Search for a command to run...
У статті запропоновано концепцію дослідження політичних практик лобізму в країнах Європейського Союзу як складного багатовимірного феномену сучасної демократичної політики, що формується в умовах багаторівневого врядування та інституційної різнорідності. Лобізм розглядається не лише як інструмент просування групових інтересів, а як відносно інституціоналізований механізм політичної комунікації, за допомогою якого відбувається узгодження позицій між державними інститутами, наднаціональними структурами ЄС та організованими групами інтересів на національному і наднаціональному рівнях. Обґрунтовується теза, що специфіка політичних практик лобізму в Європейському Союзі зумовлена поєднанням різних моделей демократичного врядування, правових традицій і рівнів інституційної зрілості держав-членів, а також особливою роллю таких інститутів, як Європейська комісія, Європейський парламент і Рада ЄС. У цьому контексті лобізм виступає важливим елементом процесу формування публічної політики, забезпечуючи адаптацію національних інтересів до наднаціональних норм, процедур і регуляторних практик. На основі узагальнення сучасних теоретико-методологічних підходів до аналізу лобізму обґрунтовано доцільність комплексного поєднання інституціонального, порівняльного та структурно-функціонального підходів. Така методологічна комбінація дозволяє розглядати політичні практики лобізму як динамічний феномен, що поєднує формалізовані механізми взаємодії з органами влади та стійкі неформальні канали впливу, які особливо характерні для політичних систем із незавершеною інституціоналізацією.
Published in: Вісник Прикарпатського університету Серія Політологія