АНТИМЮЛЛЕРІВ ГОРМОН ЯК ПРОГНОСТИЧНИЙ МАРКЕР ДІАГНОСТИКИ СИНДРОМУ ПОЛІКІСТОЗНИХ ЯЄЧНИКІВ У РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУПАХ

Актуальність. Антимюллерів гормон — це пептид, який синтезується гранульозними клітинами антральних фолікулів та корелює з кількістю фолікулів. У літературі наголошується потенціал використання антимюллерового гормону для виявлення та діагностики синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ). Мета дослідження: визначити концентрацію антимюллерового гормону у сироватці крові осіб різних вікових груп для обґрунтування використання у діагностиці синдрому полікістозних яєчників. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний картографічний аналіз 187 історій захворювання пацієнток з СПКЯ віком 21–35 років у групах з віковим діапазоном 5 років. Основну групу (n = 93) склали пацієнтки з СПКЯ відповідно до Роттердамських критеріїв. Контрольну групу (n = 94) склали відносно здорові жінки відповідного віку. Лабораторні дані включали визначення рівня естрадіолу, фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), пролактину, загального тестостерону, дегідроепіандростеронсульфату, глобуліну, що зв’язує статеві гормони, андростендіону, антимюллерового гормону та тиреотропного гормону. Розраховували співвідношення ЛГ/ФСГ. Проводили оцінку індексу маси тіла, оцінку за шкалою Феррімана-Голлвея та підрахунок кількості антральних фолікулів. Дані з нормальним розподілом порівнювали за допомогою t-тесту, тоді як дані з ненормальним розподілом порівнювали за U-критерієм Манна-Уїтні. Кореляційний аналіз проводили за використанням коефіцієнту кореляції Пірсона. Використовували програмне забезпечення SPSS версії 24.Результати. Рівень явного, овуляторного, нормоандрогенного та неполікістозного СПКЯ склав 69,9 %, 10,8 %, 10,8 % та 8,6 % відповідно. Оцінка за шкалою Феррімана-Голлвея була значно вищою у пацієнтів із СПКЯ, ніж у контролі. Для всіх груп спостерігалося значно вище співвідношення ЛГ/ФСГ. Сироваткові концентрації тиреотропіну та пролактину знаходилися в межах референтних діапазонів для всіх пацієнтів. Концентрації антимюллерового гормону у сироватці крові були вищими за СПКЯ для кожної вікової групи (Р < 0,001), при цьому кореляція між кількістю антральних фолікулів і рівнем антимюллерового гормону у сироватці крові була сильною (від 0,66 до 0,79, Р < 0,001). Висновки. Концентрація антимюллерового гормону у сироватці крові є вагомим параметром для оцінки пацієнтів із симптомами, що вказують на синдром полікістозних яєчників. Обґрунтовано вимірювання концентрації антимюллерового гормону у сироватці крові для підтвердження діагнозу синдрома полікістозних яєчників або використання цього параметру замість оцінки кількості антральних фолікулів при визначенні Роттердамських критеріїв.