Персоналізовані підходи до фізичної реабілітації осіб із посттравматичним стресовим розладом на основі інтеграції соматичних та психоемоційних методів

Ціль.‍‌ Вивчити сучасні наукові підходи щодо індивідуалізації фізичної реабілітації пацієнтів із посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) та розглянути можливості поєднання соматичних і психоемоційних методів у реабілітаційних програмах. Матеріали і методи. Огляд базується на аналізі наукових публікацій, присвячених фізичній реабілітації пацієнтів із ПТСР. Використано методи систематизації та узагальнення даних, контент-аналіз, лінгвосемантичний аналіз наукових текстів, порівняльний аналіз результатів досліджень. Результати і їх обговорення. Під час пошуку виявлено понад 1000 наукових праць, присвячених зв’язку фізичної активності та ПТСР. Після відбору за критеріями було проаналізовано обмежену кількість робіт, у яких досліджували пацієнтів з клінічно підтвердженим ПТСР. У цих дослідженнях взяли участь 192 особи різного віку. Аналіз показав, що для оцінки фізичного стану використовувалися як лабораторні, так і польові методи. Найточнішим методом визначення кардіореспіраторної витривалості є тест з максимальним споживанням кисню (VO2 max), однак у більшості робіт застосовувалися польові тести – шестихвилинна ходьба, тест сили кисті, коротка батарея тестів фізичної працездатності. Встановлено, що фізичні вправи розглядаються як важливий елемент комплексної терапії при ПТСР. Описано різні програми фізичної активності, які відрізняються за інтенсивністю, тривалістю, структурою тренувань. Висновки. Дослідження показали позитивний вплив індивідуального поєднання соматичних та психоемоційних методів лікування у програмі реабілітації залежно від клінічних проявів ПТСР і функціонального стану пацієнтів. Подальші дослідження мають бути зосереджені на розробці стандартизованих методів оцінки фізичного стану та ефективності фізичної реабілітації у разі посттравматичного стресового ‍‌розладу.