Search for a command to run...
Актуальність дослідження зумовлена стрімкою цифровою трансформацією освітнього середовища, зростанням вимог до професійної компетентності викладачів цифрових технологій та підвищенням ролі надпрофесійних компетентностей у забезпеченні ефективності педагогічної діяльності. В умовах динамічного розвитку інформаційних технологій і впровадження цифрових освітніх платформ викладач ІТ-дисциплін має не лише володіти високим рівнем технічної підготовки, але й демонструвати розвинені soft skills, що забезпечують ефективну педагогічну взаємодію, адаптивність до технологічних змін, здатність до професійного розвитку та самореалізації. Зростання значущості soft skills підтверджується сучасними дослідженнями міжнародних організацій і роботодавців, які визначають їх як ключовий чинник професійної ефективності та конкурентоспроможності фахівця. Особливої актуальності набуває проблема теоретичного обґрунтування структури soft skills викладача цифрових технологій та розроблення моделі їх розвитку в умовах цифрового освітнього середовища. Метою статті є теоретичне обґрунтування та розроблення структурно-функціональної моделі розвитку soft skills викладача цифрових технологій як інтегративної системи надпрофесійних компетентностей, що забезпечують ефективність педагогічної діяльності в умовах цифровізації освіти Теоретичний аналіз показав, що soft skills викладача цифрових технологій доцільно розглядати як інтегративну систему надпрофесійних компетентностей, які забезпечують ефективність професійної діяльності, адаптивність до змін і професійний розвиток. Обґрунтовано структуру soft skills, що включає когнітивно-інтелектуальний, комунікативно-соціальний, емоційно-регулятивний, організаційно-управлінський та адаптивно-розвивальний компоненти. Встановлено, що кожен із зазначених компонентів виконує специфічну функцію у структурі професійної діяльності викладача та забезпечує інтелектуальну гнучкість, ефективність педагогічної взаємодії, емоційну стабільність, організаційну ефективність і професійну мобільність. Розроблено структурно-функціональну модель soft skills викладача цифрових технологій, яка відображає взаємозв’язок її компонентів, психологічних чинників і функціонального призначення. Визначено, що soft skills виконують функції педагогічної інтеракції, педагогічної ефективності та професійної самоактуалізації, які утворюють цілісну систему забезпечення професійної ефективності викладача. Висновки. Soft skills викладача цифрових технологій є системоутворювальним чинником його професійної діяльності, що забезпечує ефективність педагогічної взаємодії, результативність освітнього процесу та професійний розвиток. Розроблена структурно-функціональна модель soft skills дозволяє систематизувати їх компоненти, визначити психологічні чинники професійної діяльності та обґрунтувати механізми їх формування. Запропонована модель створює теоретичне підґрунтя для діагностики, розвитку та цілеспрямованого формування soft skills викладачів цифрових технологій у процесі професійної підготовки. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення системи професійної підготовки викладачів, розроблення програм розвитку soft skills та підвищення ефективності освітнього процесу в умовах цифровізації освіти. Ключові слова: soft skills, викладач цифрових технологій, професійна компетентність, структурно-функціональна модель, професійна підготовка, цифрове освітнє середовище, педагогічна діяльність, психологічні чинники, емоційний інтелект, професійна ідентичність, професійний розвиток.