Аналіз структури енергетичного потенціалу біомаси України та напрямків його використання

Проаналізовано структуру, поточні та перспективні напрямки використання енергетичного потенціалу біомаси в Україні. Актуальність питання пов’язана з нагальною необхідністю зменшення залежності від імпортованих викопних палив за рахунок прискореного розвитку відновлюваних джерел енергії. Одним з таких джерел є біомаса, яка вже зараз забезпечує близько 9% загального постачання первинної енергії у світі і більше 11% – в Європейському Союзі. Найбільш сталими видами біомаси для енергетичних потреб в Європі вважаються відходи, залишки, лігноцелюлозна біомаса, тобто ті види, що не конкурують з виробництвом продуктів харчування та кормів. Виробництво й використання рідких та газоподібних біопалив з таких видів сировини призводить до найбільшого скорочення викидів парникових газів. Це є особливо важливим для транспорту, який порівняно із секторами виробництва теплової і електричної енергії важко піддається декарбонізації. За виконаними оцінками, економічний потенціал біомаси в Україні становить майже 34 млн т н.е./рік за даними 2021 р. (останнього передвоєнного). За роки війни обсяг потенціалу зменшився, але не критично, що говорить про його стійкість до негативних зовнішніх факторів. Таким чином, можна очікувати його поступового відновлення до рівня 2021 р. Крім того, потенціал має високий рівень сталості, оскільки при його оцінці застосовується консервативний підхід з урахуванням різних аспектів сталості. Найбільшими складовими енергетичного потенціалу біомаси в Україні є сільськогосподарські залишки як тверда біомаса (10,8 млн т н.е./рік за даними 2021 р.) і біогаз з проміжних/покривних культур (7,9 млн т н.е./рік). Україна має певний досвід вирощування проміжних/покривних культур, але напрямок їх використання як сировини для біогазу є новим. Перспективним сегментом розвитку біоенергетики є також виробництво біогазу/біометану з первинних сільськогосподарських залишків, але в цьому випадку вони потребують попередньої обробки як лігноцелюлозна сировина. Подальші дослідження можуть полягати у визначенні та відпрацюванні методів попередньої обробки лігноцелюлозної біомаси, які є найбільш ефективними для умов України з технічної і економічної точок зору. Крім того, необхідно працювати в напрямку забезпечення техніко-економічних умов для започаткування виробництва передових рідких біопалив для транспорту, у тому числі сталих авіаційних біопалив та біопалив для морського транспорту. В цьому випадку також часто мова іде про використання саме лігноцелюлозної біомаси як сировини для отримання рідких біопалив другого покоління.