Search for a command to run...
Актуальність дослідження зумовлена гострою соціальною потребою у психологічній підтримці подружніх пар в умовах триваючого воєнного стану в Україні. Воєнний стан створює безпрецедентний комплекс стресогенних чинників, що деструктивно впливають на подружні стосунки: вимушене роздільне проживання партнерів, асиметрія травматичного досвіду, трансформація гендерних ролей, хронічний стрес та психологічне виснаження адаптаційних ресурсів пари. Недостатня розробленість науково-методичного забезпечення психологічної підтримки подружніх пар саме як діади у вітчизняній психологічній науці, а також необхідність інтеграції міжнародного досвіду кризової подружньої терапії з урахуванням українського соціокультурного контексту визначають нагальність даного дослідження. Мета статті − теоретичний аналіз та систематизація особливостей психологічної підтримки подружніх пар в умовах воєнного стану з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду. Теоретичний аналіз показав, що ефективна психологічна підтримка подружніх пар в умовах воєнного стану передбачає комплексний підхід, що поєднує індивідуальну та парну роботу, кризове консультування, травма-фокусовані методи та психосоціальну підтримку. Теоретичним підґрунтям сучасних підходів слугує концепція резильєнтності сім'ї (Walsh F., 2003), яка розглядає подружню пару як динамічну систему, здатну адаптуватися та відновлюватися навіть у вкрай несприятливих умовах. Серед основних напрямів підтримки визначено психоедукацію, розвиток емоційної компетентності, підтримку конструктивної комунікації, формування спільного бачення подолання кризи та розвиток гнучкості подружніх ролей. До найбільш доказово обґрунтованих психотерапевтичних методів роботи з парами належать травма-фокусована когнітивно-поведінкова терапія (ТФ-КПТ), метод EMDR, системна сімейна терапія, екзистенційний та логотерапевтичний підходи, арт-терапія та тілесно-орієнтовані практики. Окремо обґрунтовано роль базових принципів психологічної роботи — конфіденційності, поваги, емпатії, терпіння та безоціночного прийняття емоцій − як необхідних умов формування ефективного терапевтичного альянсу. Висновки. Воєнний стан не стільки породжує принципово нові проблеми у подружніх стосунках, скільки різко прискорює і загострює ті труднощі, що існували латентно до початку бойових дій. Психологічна реінтеграція ветеранів є одним із найскладніших процесів, що потребує підтримки обох партнерів, оскільки партнери ветеранів самі є групою підвищеного ризику щодо вторинної травматизації. Підвищення рівня сімейної резильєнтності через активізацію соціальної підтримки, духовних практик та збереження сімейних традицій є не лише терапевтичною метою, а й потужним профілактичним ресурсом. Нагальним завданням залишається системна державна підтримка психологічної допомоги сім'ям, постраждалим від війни. Перспективи подальших досліджень пов'язуються з проведенням емпіричних досліджень подружніх пар різних категорій та розробкою диференційованих програм їх психологічного супроводу. Ключові слова: психологічна підтримка, подружня пара, воєнний стан, сімейна криза, резильєнтність сім'ї, посттравматичний стресовий розлад, вторинна травматизація, реінтеграція ветеранів, травма-фокусована терапія, EMDR, подружня комунікація, терапевтичний альянс, копінг-стратегії, психоедукація, сімейна терапія.